Лебедина пісня. Родіон Березів

Лебедина пісня. Родіон Березів

Що пише книгу можна порівняти з золотошукачем. Скарби земних надр нелегко даються людям: їх потрібно шукати-копати землю, промивати пісок, затрачати багато зусиль. Золото - це піт, кров, страхи, терпіння, боротьба, лихо, голод і холод. Постійна небезпека з боку в особі злодіїв, бандитів, грабіжників. Скарби з надр душевних витягуються з такими ж труднощами. Творець повний зусиль, його лопата волі скрегоче по камінню, по каменям опору, слово не дається, не лягає на папір у вигляді чистих крупинок, у вигляді блискучих самородків, іноді замість справжнього, справжнього золота виявляються якісь блискітки, не мають нічого спільного з неувядаемыми цінностями. З болем доводиться їх викидати їх на смітник і, озброївшись терпінням, знову шукати, потіти, страждати, сподіватися, недосипати ночей, примирятися з насмішками близьких, з жорстокою байдужістю редакторів. Що підтримує трудівника в такі години, дні, тижні? Надія, що не тепер, так пізніше створене ним побачить світ і порадує людей.