Туман. Валентина Новогоирова

«Хто-то стукав — тихо, обережно, але наполегливо. Алена прислухалася. Стілець донісся з прихожей, стучали во вхідні двері. Альона встала і тихенько попрямувала в передпокій. В квартирі темно — видно, вже дуже пізно і фонари на вулиці не горять, тому так темно. Альона намагається намастити рукою дверний отвір, тому що в передпокій треба пройти через кімнату, у якої спить Світик. Але отвору вона не знаходить — рука всюди зустрічає прохолодну, гладку поверхню стіни. Алена пам'ятає, що з вечори двері між стискими кімнатами були відчинені, але зараз її немає».